ватра

серенадів вирій
з міста випростовані
ми
стислі
замарновані у кожному русі
твій стрибок у нескінченність
завершиться
будь стриманий
змирися
так роблять усі люди
хто вважає себе людьми

ти бережеш свої скроні
від надолужених світом кадрів
механік знову запустив не те кіно
а тобі у ньому жити

запали відьомську ватру
через яку перестрибнеш лише опівночі
секунда вліво
миттєвість вправо
і все
ти знепалена як морок у вранішньому позіханні