вечір скидає решток поглядів
як мідяки жебракові при дорозі
на пляжі палахкотять запалені
сонця сердець що прочиняються
під слизькими бажаними поцілунками
стиха ти видихаєш
будь тут
скотуєш у кавалок мереживо думок
не про тебе
скидаєш все зовнішнє
на охолону піщану ковдру
я торкаюся тебе
кожного разу
як востаннє
/61.21.01