Перейти до основного вмісту

лоно нашого співіснування


її сиві вигини тіла 
спіткають мене щирою вдачею 
коли вона торкається чола 
вона випиває до дна 
мій погляд 
коли вона стискає рота 
вона злягається 
із моїми думками 
її голос можна бачити 
її звуки можна креслити 
сприймай її тяжкою хворобою 
невиліковною як день


/61.01.22