занедбані будинки
злітають у прірву осені
стрімголов винирюють
у жовтаво-рудому
плесі неба
сягають тебе
вихором солодкавого сяйва
недосяжні кораблі
торкаються задертими носами
цілують і пестять
одне одного крилами
сполоханих вітрил
не треба непокоїтися
про втрачену можливість
це стигле запаморочення
що не відступиться
допоки місто пливе
у безодню днів
осінь це дешева шльондра
яка вдягла романтичні шати
і пішла на побачення
з бідним студентом
не скигли
аспірин у неї в кишені
/61.01.82